«Коли перейдемо від навченості до освіченості тоді почнуться зміни і в Україні »,- Олександр Козловський

В Україні на сьогодні існує близько 35 авторських шкіл. Про те, як у Львові створили авторську школу та як бути керівником такої школи журналісту IA Vezha розповів Олександр Козловський, директор Львівської середньої загальноосвітньої авторської школи східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан».

Розкажіть про те, як виникла ідея створити авторську школу.

Ідея школи «Будокан» виникла давно, не лише у мене але й у інструкторського складу Академії Айкібудзюцу та Львівської федерації Айкідо Йошінкан. Від початку, Академія Айкібудзюцу була громадським об’єднанням та умовно-«спортивною» організацією . Треба розуміти, що східні  бойові мистецтва не лише спорт, це і культура, вивчення традицій народів Сходу, це тонка психологія  та навіть – наука.

Академію ми створили 20 років тому – в далекому 1997 році. Я починав з викладання  Айкідо Йошінкан, згодом ми почали викладання  старовинних та сучасних шкіл джю-джюцу (джиу-джицу), робота з традиційною японською зброєю, тощо. Наша праця мала перетворитись у щось більше і от нарешті ми дійшли від спортивно-культурологічної  діяльності до освітньої. Це був наш еволюційний шлях від громадської діяльності Академії Айкібудзюцу до освітньої середньої школи Будокан.

Ми хотіли поєднати в навчальному процесі японську  мову, сходознавство, природознавчі й гуманітарні дисципліни. Важливо, щоб люди котрі займаються східними єдиноборствами знали традиції японського та китайського народів, культуру та історію цього народу. Окрім того з’явилось усвідомлення, що займаючись Айкідо Йошінкан, ми займаємось не тільки мистецтвом, ми займаємось цілою наукою. У цьому бойовому мистецтві все пов’язане з біомеханікою, анатомією, фізикою, геометрією та іншим.

Таким чином ми прийшли до ідеї щодо необхідності створити цілу школу на засадах східних бойових мистецтв і вивчення східних мов. Ось так «народилась» школа «Будокан» із спортивно-гуманітарним спрямуванням на базі бувшої загальноосвітньої школи №35 по вулиці Володимира Шухевича.

Як розпочалось перетворення загально-освітньої школи на авторську?

Ми прийшли до школи, котра демонструвала точно не позитивну динаміку. За півроку роботи, ми перевели школу з російської мови навчання на українську, отже створили українську авторську школу з своєю власною концепцією. Разом з Ольгою Козловською ми створили  цей унікальний проект, доєднавши до нього філологів-сходознавців та фахівців східних єдиноборств. Завдяки ним вдалось запровадити в школі різні напрямки східних єдиноборств, японську та китайську мови з першого класу. Тим самим ми зберегли найкращих педагогів-фахівців бувшої школи, запросили нових викладачів  та задіяли у навчальному процесі інструкторський колектив Академії Айкібудзюцу та Академії традиційного кунфу.

Змінився і колектив школи – декому довелось піти, дехто іще піде у цьому році. На їх місця прийшли та будуть приходити люди, що натхненні ідеєю змін в освітньому середовищі та люблять дітей та  вчительську працю.

Як до змін у школі поставились батьки та діти?

Спершу багато людей відреагували вороже. Дехто не зміг сприйняти зміни мови навчання на українську та забрав дітей. Ми сподівались, що інші «російські» школи у Львові, підуть по нашому шляху та змінять свій статус, але нажаль цього не відбулось. Разом це робити було б набагато простіше. Але були й батьки які відразу підтримали нас, з нашою концепцією і завдяки їх підтримці нам вдалось розпочати втілення проекту.

Що вдалось реалізувати за перший рік на посаді?

Ми встигли повністю змінити концепцію школи, втілили програму яку нам затвердило Міністерство освіти і науки України. Тим самим ми створили одну з небагатьох авторських шкіл України. Нам вдалось зберегти тих людей із викладацького складу, які є фахові, окрім того прийшли нові люди. Почались зміни в технічному оснащенні школи та її концептуальному наповненні.

Планів на майбутнє – теж вистачає, тож  зупинятись на досягнутому ми не будемо.

Розкажіть трішки більше про плани на майбутнє.

У подальшому плануємо впроваджувати різноманітні проекти. Наша ціль проста – ми хочемо у найближчі півтора-два роки стати найкращою школою у Львові. Ще через три роки масштабуватися та стати унікальним  освітнім всеукраїнським проектом. Попереду тісна співпраця з фінськими освітянами і тут можливе все.

Ми дивимось під принципово іншим кутом на процес навчання в Україні, бажаємо зробити його у десять разів продуктивнішим для дітей та водночас цікавим для них.

Звідки вами взято приклад авторської школи?

Ми не брали за основу готовий приклад. Разом із дружиною написали проект авторської школи з чистого листа. Уже в процесі роботи над проектом ми дізнались, що цікавих авторських навчальних закладів в Україні існує декілька десятків. У спілкуванні із ними усвідомили, що Україна насправді багата педагогічними талантами. Це люди котрі працюють на дуже високому європейському освітньому рівні. Звісно я використовував власний багаторічний педагогічний досвід та міжнародні інноваційні напрацювання. Так, крок за кроком, вибудовувалась концепція школи.

Чим відрізняється навчання у ваші школі та інших українських школах?

Навчання відрізняється кардинально. В авторській школі «Будокан» поєднано концепцію фінської та швейцарської моделі освіти з  традиціями передачі знань у східних єдиноборствах та східній культурі. В нашій концепції поєднано освітній досвід Сходу та Заходу, такий своєрідний український освітній інь-янь.

Наша ціль не стільки у тому, щоб дитина підготувалась та отримала високі оцінки із ЗНО, скільки організувати навчальний процес цікаво та корисно – аби дитина охоче навчалась та у неї не було проблем з послідуючою реалізацією. Навчання в школі має змінювати дитину, допомогти їй самореалізовуватись, визначитись ким хоче бути, які цілі собі ставить. Це повинна бути самозарядна, вільна та відповідальна особистість з дуже яскравими рисами власного характеру.

Як влада підтримує проект авторської школи «Будокан»?

Я б не хотів відповідати на це питання. Що б я не сказав зараз – це не матиме жодного наслідку. Наразі ми розпочали збір макулатури,  до цього – здавали металобрух, та якщо б не допомога львівських волонтерів, спонсорів та багатьох батьків наших школярів – все було б зовсім сумно.

Маємо проблему з підручниками – питання мали вирішити якісь «спеціальні комісії». Втім, ці «комісії» вже два роки ніяк не можуть  виділити гроші. Їздили власним авто збирали по інших школах підручники, які їм не потрібні, аби ми мали принаймні декілька підручників на клас.

В деяких класах потреба в підручниках  близько 70-80%, у 7 та 8 класах діти «на пальцях» вивчають фізику та хімію, хто має гаджети – скачує підручники в електронному вигляді. Ось так і  вчимось.

Два роки тому вдалось вмовити чиновників на виділення грошей на реконструкцію системи опалення та даху школи. Втім через бюрократичну тяганину досі не приступали до багатьох робіт.

З минулого року маємо інтерактивну панель в школі. Ми не жаліємось, школа це не тільки стіни. У нас дуже багато друзів і з часом все буде гаразд.

 Як у вас складається ситуація із наповненням класів?

Наразі у деяких класах уже не має місця. У перші класи конкурс до п’яти людей на одне місце, ми уже ведемо запис на 2019 та 2020 роки.  За два роки ми стали популярні. Але питання не в чисельності. Наша ціль – перейти від навченості до освіченості. Маємо бажання, щоб це стало трендом в нашій країні.

Скільки у одному класі дітей?

Для того щоб безпечно проводити заняття східними єдиноборствами в навчальному процесі та вивчати східні мови – класи не повинні бути «роздуті». Оптимальна комплектація класу, для нашої концепції, близько двадцяти дітей.  Втім, через певні обставини, в класах на заняттях ніколи практично не має 100% школярів, тому ми наразі формуємо класи по 22 дитини.

Наразі у вашій школі проводяться семінари із психології, розкажіть про них.

Валентина Крижановська, заступник директора: У нас буде проводитись еко-місяць. Ідея зародилась у наших учнів та полягала у тому, щоб допомогти школі зібрати кошти на підручники за допомогою збору макулатури. Насправді, у нас діти подають ідеї, а якщо знаходяться дорослі які можуть допомогти у реалізації цих ідей – це прекрасно. Для того щоб захід не перетворився на банальний збір макулатури, ми придумали «еко-місяць». Ідея полягає у тому, що протягом місяця ми будемо проводити семінари на тему психології стосунків, тобто здорові стосунки в здоровому середовищі. Вхід на семінари – безкоштовний, але потрібно принести із собою щонайменше кілограм макулатури. Також будемо навчати тому, як правильно сортувати сміття.

Насправді ми таким чином стараємось привернути увагу до нашої проблеми з підручниками. Підручники та книги які є у нас в бібліотеці, це застарілий книжковий фонд. У нас є багато книг російською мовою, втім після зміни мови навчання їх вже не можна використовувати. Планували, що зможемо їх обміняти на підручники українською мовою, однак в нашій державі не передбачено такої процедури. Відтак «еко-місяць» має допомогти нам оновити бібліотечний фонд. Тепер маємо цілий місяць лекцій, вони будуть відбуватися по суботах, вся інформація є на нашій сторінці у мережі  Facebook.