«Фінансування вистачає на двох бібліотекарів, навіть директора немає», – Спеціалізована бібліотека для незрячих ім. Т. Шевченка

Львівська спеціалізована бібліотека ім. Т. Шевченка повинна отримати статус регіонального книжкового осередку для незрячих людей.

Львівська спеціалізована бібліотека ім. Т.Шевченка нещодавно відсвяткувала своє 50-річчя. За пів століття цей соціокультурний центр став тим місцем, де незрячі люди можуть отримати важкодоступну, надруковану брайлівським шрифтом літературу, і  знайти нових друзів

Про побутові проблеми книгозбірні, спонсорське фінансування і  сучасний стан українського книгодруку рельєфно-крапковим шрифтом ми поспілкувались з працівниками цієї бібліотеки: бібліографом Світланою Палюшок та бібліотекарем за Брайлем Степаном Підлужним.

ІА «Вежа»: Скільки книг налічує бібліотечний фонд?

Світлана Палюшок: Наш основний бібліотечний фонд був сформований у 1960-1980-х роках. Ми й донині це усе зберігаємо. Зрозуміло, що деякі книжки з історії ми посписували. Сьогодні бібліотечний фонд налічує 24 тисячі примірників. Це і плоско друк, і брайлівська література, і аудіокниги на дисках. Також зберігається касетний фонд, який сьогодні майже не використовується. Більшість книг приходять з Києва, з Республіканського дому звукозапису і друку.

У нас залишилось дуже багато російськомовної літератури (Спадок від СРСР – Ред.). Сьогодні вже значно більше видається таких книг на державній мові, але російськомовну літературу не викинеш і не спишеш, бо її читають, тому вона і зберігається.

ІА «Вежа»: Фінансування бібліотеки для незрячих відбувається за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів. Скільки спеціалізованої літератури було отримано протягом 2017-2018 років?

Світлана Палюшок: За минулий рік до нас надійшло 109 книг брайлівським шрифтом. Умовно кожний примірник коштує близько 360 грн. Це за одну книжку, яка може складатись з 5-6 томів.

ІА «Вежа»: З 2014 року у Львові розпочали реалізовувати проекти зі створення дейзі-бібліотеки для сліпих людей. Наскільки такий тип бібліотек є потрібним для міста?

Світлана Палюшок: Ми не працюємо з такою літературою. Дейзі-апаратура, на якій прослуховується книжка, дуже дорога. Від 300 євро і вище. Для широкого кола читачів ми продовжуємо використовувати CD-програвач.

ІА «Вежа»: Чи потребує приміщення бібліотеки ремонту, модернізації опалювальної системи, зміни покрівлі даху?

Світлана Палюшок: Перший поверх приміщення потребує ремонту. Нещодавно був ювілей нашої бібліотеки і ми все мріяли, що нам пофарбують фасад. Це ж центр міста, приходять багато іноземців, сам будинок належить родині Павліковських. Це досить відоме прізвище у нас і в Польщі. Будівлю було споруджено в 1896 році. Дух того Павліковського, мабуть, продовжує жити у цій бібліотеці, він нас підтримує. «З нічого» у нас виріс музей, з «нічого» виросла літературна вітальня.

Ми орендували приміщення бібліотеки на 10 років. Термін оренди вже спливає. Будемо сподіватись, що нова влада не забере у нас це приміщення. Бібліотека давно переросла свій статус. Тут незрячі люди можуть зустрітись, каву попити, чай. Це соціокультурний центр. Ми вже переросли ту грань звичайної бібліотеки.

ІА «Вежа»: Чи модернізувалось приміщення бібліотеки протягом останніх 50-ти років?

Світлана Палюшок: До 50-річчя бібліотеки меценати з Львівського інституту банківської справи НБУ зробили ремонт за кошти, виручені з щорічного аукціону «Надія», який власне й організовує банківський інститут. Нам значно модернізували інтер’єр приміщення, допомогли з облаштуванням кімнати для звукозапису аудіокниг для незрячих людей.

ІА «Вежа»: Які унікальні експонати можна побачити в музеї спеціалізованої бібліотеки ім. Т.Шевченка?

Світлана Палюшок: Це брайлівські машинки різних років, на яких можна друкувати знаючи шрифт Брайля. За допомогою таких машинок, вставивши паперову стрічку, можна позначати речі побуду. Наприклад, один із наших відвідувачів позначав такою стрічкою свої сорочки різних кольорів. Це полегшувало йому життя. Усі ці речі збирались нашими читачами. Ще одна машинка, яка є у нашому музеї, унікальна тому, що я не володіючи шрифтом Брайля можу набирати тексти таким способом.

ІА «Вежа»: Чи функціонують в області пункти видачі книг з вашої бібліотеки?

Світлана Палюшок: У нас діють декілька пунктів видачі книг: у Стрию, Червонограді Бузьку і Дрогобичі. Незважаючи на масштабність просвітницької діяльності спеціалізованої бібліотеки ім. Т.Шевченка – вона так і не отримала статус регіональної книгозбірні.

ІА «Вежа»: Чи підтримує місто бібліотеку?

Степан Підлужний: Якщо в 10 дверей постукати – одні двері відчиннять. Благодійників зараз мало. Зараз більше спонсорів, аніж благодійників. Ми колись мріяли, що прийде людина, і скаже: «Ви знаєте, ось я маю 100 гривень, я Вам їх даю для того, щоб ви використали їх як вважаєте за потрібне». Приходила одна досить знана  людина. Ми думали, що він допоможе бібліотеці, але того не сталося. І та людина вже більше не заходила. Похвалитися це одне, а насправді допомогти бібліотеці це зовсім інше.

Одного разу, під час прямого ефіру на радіо, наш читач додзвонився та озвучив голові ЛОДА Олегу Синютці проблему нестачі комп’ютера у нашій бібліотеці. Згодом ми поспілкувалися з Олегом Синюткою особисто під час зустрічі та отримали цю техніку.

ІА «Вежа»: У чому полягає унікальність шрифту Брайля?

Степан Підлужний: Щось унікальніше за шрифт Брайля ще ніхто не придумав. Цей шрифт використовується і для запису нотної грамоти і навіть для запису китайських ієрогліфів. Цікаво, що француз Брайль використав шрифт військових. Вони ж передавали зашифровані послання на папірчиках, а Брайль все спростив і модернізував. До створення української кириличного шрифту десь долучився Андрій Васильович Волощак, засновник першого осередку товариства сліпих у Львові. У грудні 1939-го року, він втратив зір, в день свого народження.

ІА «Вежа»: Навесні 2016 року у місті відбулась надважлива подія «Інклюзія незрячих дітей шкільного віку». Чи реалізовувались подібні заходи протягом 2017- 2018 років?

Степан Підлужний: Ми працюємо дещо в іншому напрямку. Ми гуртуємо незрячих людей, намагаємось максимально соціалізувати їх. Проводимо гуртки, діє літературна вітальня. Новацію інклюзивного навчання хтось і хоче запровадити. Є таке гасло: «Ніколи не робіть для нас без нас». Треба радитись з незрячими людьми чи щось їм підходить чи ні.

Одну новацію вже хтось хотів запроваджувати, щоб у кожній публічній бібліотеці, скажімо, був куток зі спеціалізованою літературою ( Зі шрифтом Брайля – Ред.). Даруйте, якщо зараз зосередити в усіх бібліотеках такі книжки, то незрячі повинні по усіх бібліотеках шукати ці книжки. Чи не краще акумулювати усі брайлівські книжки, усіх жанрів в одному місці. Тим паче, що люди з вадами зору не тільки у Львові, але й за межами Львова знають, де ця бібліотека, котра тут вже 50 років.

ІА «Вежа»: Чи вистачає фінансування бібліотеці?

Степан Підлужний: У нашу бібліотеку читачі вкладають, якось тримаємось. На жаль, тут фінансування обрізали по саме нікуди, скоротили. Ми тільки 2 бібліотекаря. Так що ні директора, ні навіть замісника бібліотеки у нас нема.

ІА «Вежа»: Які ще функції, окрім тих, які пов’язані зі зберіганням, записуванням та видачею книг, сьогодні виконує бібліотека? 

Степан Підлужний: Бібліотека намагається максимально соціалізувати незрячих людей, які були відірвані від того соціуму з невідомих причин. Ми відкриті для усіх, ми проводимо усілякі зустрічі, ми запрошуємо студентів, щоб вони прийшли і побачили, що вони такі ж самі люди як ми. Я сподіваюся, що ми залишимося в цьому приміщені. Ми хочемо робити, якось донести до широкого загалу, що людина з вадами зору – це не є щось «особливе», ми стараємось ламати ті стереотипи, що сліпа людини це тільки там десь випити та й грошей попросити. Ми як і будь-які інші люди: створюємо сім’ї, працюємо і живемо.

категорії
Інтерв'юНовини

Публікації по темі