«Дороги будують, а на стоматологію немає грошей», – президент Асоціації Стоматологів Львівщини

Якою на сьогодні є стоматологічна медицина на Львівщині,  хто має право безкоштовного лікування, чи успішною була реформа реорганізації комунальних структур, про це та інше в розмові журналіста ІА «Вежа» з президентом Асоціації Стоматологів Львівщини, заступником мединого центру ЛНМУ ім. Данила Галицького, Семчишиним Олегом Петровичом.

Якою на сьогодні є стоматологічна медицина на Львівщині,  хто має право безкоштовного лікування, чи успішною була реформа реорганізації комунальних структур, про це та інше в розмові журналіста ІА «Вежа» з президентом Асоціації Стоматологів Львівщини, заступником мединого центру ЛНМУ ім. Данила Галицького, Семчишиним Олегом Петровичом.

Як ви можете оцінити стоматологічні клініки Львівщини різних форм власності?

Є державні клініки,  до яких відноситься Стоматологічний медичний центр, комунальні стоматологічні поліклініки та стоматологічні відділення міських та районних лікарень. На проспекті Чорновола розташована Госпрозрахункова Стоматологічна поліклініка міста Львова. Є приватні, серед котрих ті що працюють як юридичні особи та ті, що зареєстровані як ФОП. При цьому юридичні особи – це вже крупні стоматологічні фірми, які надають практично весь спектр стоматологічних послуг. Що стосується ФОП-ів, то це переважно лікарі-стоматологи, які вибрали собі шлях приватного підприємця. Переважно вони мають вузьку спеціалізацію: або терапевтична стоматологія, або ортопедична. А є клініки, так би мовити, минулого державного підпорядкування – комунальні.

Розкажіть про те, як відбувається процес переходу від комунальної форми власності до приватної?

Наразі триває так званий перехідний період. Залишаються комунальні стоматологічні установи, які або є самостійними, або входять у склад медичних установ по районах. І є так звані комунальні некомерційні підприємства. До прикладу, Комунальне некомерційне підприємство Стоматологічна поліклініка №1 міста Львова, також Четверта комунальна міська стоматологічна поліклініка.

В 3-ї стоматологічній поліклініці узагалі склалась патова ситуація. Ще 2 роки тому колектив поліклініки виступив проти призначення головного лікаря Павліва Юрка. Крім цього, вони не хочуть переходити до Комунальних некомерційних підприємств. Приїжджала навіть президент з Асоціації Стоматології України Мазур Ірина Петрівна, був круглий стіл на рівні Львівської облдержадміністрації, і вони так ні до чого і не дійшли. Складність ситуації в тому, що ніхто не може піти у відпустку або на курси, ніхто не може пройти атестацію, тому що немає підпису головного лікаря. Є призначений головний лікар, який не може туди потрапити. Там ситуація справді напружена.

Наскільки затребуваною є стоматологічна медицина в межах області? Можливо є проблемні райони?

Є так звані ендемічні райони, де більш поширена каріозність населення. Це віддалені райони, зокрема Турківський. Там більше слід акцентувати увагу на лікуванні. Скоріш за все, пов’язано з водою та з екологією на тих територіях. Також залишається проблема у Соснівці, де у дітей виникала гіпоплазія емалі зубів та флюороз.

Чи вистачає загалом клінік у маленьких містах та селах?

З селами дійсно зараз проблема, тому що раніше були так звані медпункти, в яких були передбачені посади лікарів-стоматологів. Однак указом Міністерства охорони первинне надання стоматологічної допомоги в селах було ліквідоване. Тільки в районних центрах.

Тобто люди мають їхати у районний центр і отримувати допомогу там?

Так. Раніше був так званий Наказ № 33 МОЗ, який передбачав наявність ставок лікарів-стоматологів у селах в залежності від кількості населення. Тепер такого нема. Зараз якраз триває перехід до комунальних некомерційних підприємств. Вже фактично пройшла реформа стоматологічної служби в Городоцькому районі, м. Бориславі, м. Червонограді та інших районах Львівської області. Створені некомерційні комунальні підприємства – Стоматологічні поліклініки. Вони укладають угоди з об’єднаними територіальними громадами міст та сіл на надання стоматологічної допомоги населенню.

Добре, а що з юридичної точки зору потрібно та яких інвестицій потребує відкриття власного стоматкабінету?

Це не дуже важко. Ліцензія має бути обов’язково. Має бути наявність освіти, тобто наявність диплому, сертифікат спеціаліста. А далі – кошти та бажання. Щоб відкрити, спочатку можна навіть не купляти приміщення, а брати в оренду. Тобто не потрібно значних капіталовкладень для старту. Зараз є компанії, які займаються торгівлею обладнанням, устаткуванням. Вони готові надавати обладнання як на умовах кредиту, так і на інших умовах. Тобто на початках можна трохи заощадити.

Яким обладнанням сьогодні користуються в межах областях в державних та комунальних клініках? Як часто його змінюють та хто за цим слідкує?

Кожне обладнання має певний термін використання. Однією з умов дотримання підприємцем чи установою так званих ліцензійних умов є наявність угоди з певною організацією, яка займається обслуговуванням обладнання. Тобто та організація, якщо це не нове обладнання, час від часу проводить йому технічний огляд, обслуговує і дає заключення на право використання. І ще є так званий перелік обладнання, яке допущене для використання на території України.

Тобто обладнання потрібно підбирати згідно цього переліку?

Саме так. Років 5-6 тому була дуже поширена так звана «Установка УС-30 стоматологическая», ще випущена в Радянському союзі. Вона була досить надійна, але на сьогодні є застарілою і має певні недоліки, приміром вона не обладнана турбінним наконечником. Зараз цю установку вивели з переліку допустимого обладнання. Якщо немає в переліку, значить вона заборонена. Довелося всім замінювати обладнання на більш сучасне.

Наскільки мені відомо, естетична стоматологія достатньо розвинута в області. А яка ситуація із хірургією?

Теж досить розвинута, але переважно у Львові та в районних центрах. Терапевтичну допомогу простіше отримати – можна в будь-яку найближчу клініку в області звернутись. З хірургією та ортопедією складніше: необхідне спеціальне обладнання, досвідчені спеціалісти. Зазвичай в малих містах спектр хірургічних послуг, якщо і є, то досить обмежений.

Які переваги приватних клінік над державними ви можете виділити, якщо такі є?

Переваги можуть бути з погляду пацієнтів, а можуть бути з погляду керівників. В приватних структурах керівник має більше можливостей формування команди. Якщо він бачить, що цей працівник, скажімо, не дуже кваліфікований і не хоче добре працювати, то він з ним просто прощається. В державних з цим складно.

А з погляду пацієнтів. Пацієнт не йде до мармурових стін, до якихось архітектурних фонів – пацієнт йде до лікаря. А це вже не залежить від форми власності клініки, де він працює.

Чи достатньо фінансування стоматології в межах області?

Фінансування ніколи не буде достатньо. У державних клініках завжди було передбачене стовідсоткове фінансування по захищених статтях видатків бюджету. Це заробітна плата працівникам, оплата комунальних послух, якщо потрібна була оренда, то й за оренду платили. І захищена стаття, Богу дякувати, ще працює, не дивлячись на те, що санстанція також реорганізована. Є так звана захищена стаття для забезпечення медичного заходу дезінфікуючими засобами. І в першу чергу тепер немає перевірок санстанції, а є так званий моніторинг. З районного центру приходять, проводять моніторинг і одразу з’ясовують, чи були виділені кошти на закупівлю дезінфікуючих засобів.

В чому різниця між моніторингом і перевіркою?

Перевіркою займалася санстанція. Тепер санстанції немає. Замінили поняттям моніторингу. Знаєте, у нашого народу такий менталітет, що перевіряти час від часу як дотримуються правил таки потрібно. Добре, що ще залишилися старі керівники, які навчені минулим досвідом і пильнують за дотриманням санітарних норм.

Як загалом справи із навчанням спеціалістів в області?

Дуже добре. У Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького є кафедра післядипломної освіти, де працюють висококваліфіковані науковці, академіки, професори доценти. Є дві стоматологічні кафедри: кафедра терапевтичної стоматології та кафедра хірургічної та ортопедичної стоматології. Певну базу студенти вже мають перед тим, як піти працювати у клініку. Після 5 курсу отримують диплом лікаря-стоматолога і проходять 2 роки інтернатуру, а після закінчення отримують так званий сертифікат спеціаліста.

Самі визначають, де їм проходити практику?

Так. Є ціла база інтернатур, як в державних, так і в приватних стоматологічних установах.  Всі міські поліклініки також є базою для інтернатур. Є певний календарний план проходження інтернатури, яку студенти проходять по всіх спеціальностях.

Тобто загалом браку кваліфікованих кадрів немає?

Ну, знаєте, хто хоче вчитися, той вчиться. Це є природний відбір. Хто не хоче працювати, хто не є кваліфікованим, до нього пацієнти не підуть. Він просто не буде займатися цією справою.

Що стосується розвитку:  які проблеми ви можете виділити в галузі стоматології у Львівській області на сьогодні?

Розвиток зараз проявляється в тій реформі котру на сьогодні впроваджуємо в життя. Однак в кожному районному центрі і в місті Львові вона трохи по-інакшому проходить. Немає єдиної схеми реорганізації, в цьому й основна проблема. Налагодженням цієї системи в межах області ми займаємося в Асоціації Стоматологів Львівщини. Ми надаємо організаційно-методичну допомогу лікарям тих установ. Вона якось більше є асоціацією державної та комунальної стоматології. Є ще у Львівській області Асоціація приватно-практикуючих лікарів-стоматологів, голова осередку – Гаук Андрій Григорович.

Ви співпрацюєте?

Співпрацюємо. Я був один із співзасновників цього осередку. В нас справді є така спільнота, де постійно проходять цікаві лекції, моніторинги. Боротьби за пацієнта як такої немає. Якщо виникають певні проблеми з діагностуванням або лікуванням пацієнтів, їх скеровуються туди де кращі спеціалісти та обладнання в незалежності, чи це приватна, чи державна установа. Це абсолютно нормальна практика. Є багато випадків, коли лікарі-стоматологи працюють і в державних установах, і мають свої приватні клініки. Подібна співпраця певним чином згуртовує, налагоджує взаємозв’язки і, звичайно, призводить до кращих результатів у лікуванні.

Чого не вистачає для того, щоб стоматологічне здоров’я Львівської області було на найвищому рівні?

В цілому, у нас вистачає всього. У нас є дуже багато пацієнтів, яких треба лікувати. Дуже багато. І так не лише в нас. Маємо велику армію лікарів-стоматологів, однак ще більшу армію пацієнтів, яким треба надавати стоматологічну допомогу. Клінік вистачає, але люди не йдуть, тому що грошей немає.

Тобто незабезпеченим верствам населення трохи важче отримувати допомогу?

Так. Якщо говорити про терапевтичну стоматологію, яка може надаватися тими державними чи комунальними установами навіть безкоштовно, це одне. Але от вся ортопедична, пов’язана з зубопротезуванням, надається тільки за певні кошти. Якщо люди не відносяться до певних пільгових категорій населення, вони не мають пільг на зубне протезування і не мають коштів взагалі – вони залишаються без зубів.

Як працює програма пільгової стоматології?

Є порядок надання зубопротезної стоматологічної допомоги пільговим категоріям населення. Є  перелік категорій, яким така допомога надається безкоштовно. Це департовані групи населення, інваліди, пенсіонери, учасники АТО, діти. Перша Стоматологічна поліклініка вже працює за цією програмою і надає безкоштовну стоматологічну допомогу.

Загалом, якими вбачаєте перспективи розвитку галузі стоматології в межах області на найближчий час?

Може щось зміниться. Фінансування сьогодні визначають об’єднані територіальні громади. А територіальні громади чим в першу чергу займаються зараз? Що ми бачимо? Дороги будують. Будують, а на зуби грошей нема. Принаймні, поки що. Будемо сподіваємося, що вони звернуть увагу на стоматологію.

категорії
Інтерв'юНовини

Публікації по темі