Львівщина є зручним майданчиком для роботи з ринком ЄС, – Роман Матис

Про інвестиції в економіку Львівщини, перспективу розвитку індустріальних парків, переваги аутсорсингу та небезпеку впровадження ринку землі.

Про інвестиції в економіку Львівщини, перспективу розвитку індустріальних парків, переваги аутсорсингу та небезпеку впровадження ринку землі журналісту ІА Вежа розповів голова департаменту інвестицій ЛОДА Роман Матис.

В чому полягає актуальність XІX Міжнародного економічного форуму для Львівщини?

Форум – це захід, завданням якого є розкрити певні теми, завдання, задати важливі напрямки. Він потрібен, аби розказати, що ми тут (на Львівщині) робимо та що плануємо робити в частині залучення інвестицій та економічного розвитку. Відповідно в цьому контексті він, без сумніву, актуальний.

Головні економічні виклики для України?

Новий транш від МВФ. Якщо у нас не буде грошей, нам буде погано. Аби цього уникнути, треба домовитись з ними, піти на компроміси.

Глобальний виклик для України – це покращення репутації країни. За останній рік у нас не було жодних підстав для того, щоб в економічному плані не можна було розвиватись, але тим не менше ділова активність знизилась, з політичних причин. Інвестори не розуміють, як буде розвиватись соціальна та політична сфера, тому вони приймають рішення очікування. В результаті ми отримуємо не такі показники, які б хотілось.

Власники коштів завжди хочуть мати впевненість в тому, що в будь-який момент своїми зможуть ними розпорядитись. В нас є проблеми з вільним переміщенням капіталу. А це є одним з основних чинників ведення бізнесу в розвинених країнах.

Тобто багато що в законодавстві потребує змін в сторону лібералізації. Є чимало моментів регуляторного характеру, які накладають певні обмеження. Наприклад, СБУ контролювала економічні процеси, але в цієї структури зовсім інша функція. Деякі речі законодавство не бачить, бо воно в більшій мірі написано в пострадянський період. А в нас ринок зовсім інший, і це треба міняти.

Що таке аутсорсинг бізнес-процесів і які його переваги?

Наприклад, ви, як підприємство, займаєтесь виробництвом супер-екологічних паперових склянок. Ви присвятили купу часу,щоб її зробити, але коли захочете її виробляти, то з’явиться виробничий процес. Зокрема, технічне обслуговування, персонал, бухгалтерія, юристи, підрозділ зовнішньо-економічної діяльності чи просто відділ продажів, маркетинг тощо. Водночас вам подобається тільки робити склянки. В такому випадку можна піти шляхом, коли технічним обслуговуванням займається інша компанія, бо вона є найкращим інженерним фахівцем, на якихось договірних засадах, наприклад, абонентська плата щомісяця. Так само бухгалтерські послуги можна віддати компанії яка зарекомендувала себе, як хороший аудитор, так і з юристами тощо.

Тобто ви всі ці послуги за гроші ви віддаєте на аутсорсинг. Компанії, які займаються обслуговуванням цих процесів, зазвичай, є спеціалістами виключно у своїй галузі, вони беруть за це гроші, але у вас тоді немає жодних проблем, бо відповідальність за ведення бухгалтерії лежить на цій компанії, а на вас лежить відповідальність за те, щоб ваші склянки протягом 7 годин не розмокали.

У світі це дуже потужний тренд, який бізнесу дозволяє звільнитися від зайвих навантажень, і займатися тільки тим, на що він орієнтований. Тому це його основна вигода – економія часу. Точно не грошей, тому що це все не безкоштовно.

Чи можна передати на аутсорсинг функції держави, міста чи комунальних підприємств?

Комунальні підприємства якраз і є аутсорсерами. Для того, щоб надавати якісь послуги місто і створює комунальні підприємства. Це робиться з певних юридичних міркувань. Бо структура ради чи виконком не може брати гроші за надання послуг, а комунальні підприємства можуть. Тому по суті це і є аутсорсингові компанії для влади. Прибирання вулиць – це ж теж аутсорсинг.

Ми мусили б визначити яку функцію виконує міська влада, який її кінцевий продукт. Бачимо, що міська рада виступає менеджером підприємств аутсорсерів, слідкує за тим, аби кожен виконував свою функцію і фактично кінцевий продукт якісного менеджменту – це успішне, чисте, економічно розвинуте місто.

Які функції можна передати на аутсорсинг, а які ні?

На рівні держави ми нічого не передамо на аутсорсинг. Ми можемо тільки забрати якісь функції, які є зайвими, якісь, що займаються контролем. Візьмемо до прикладу санітарно-епідеміологічну службу . Її функція – слідкувати за тим, щоб на кожному підприємстві було чисто та охайно. І вже кілька років як санепідемстанція не займається тим, чим займалась раніше: не приходить на об’єкти, не проводить перевірки і не лякає власників салонів краси чи кафе. Невже стало гірше? Я думаю, кількість отруєнь у закладах харчування не змінилась від того, що перестали перевіряти. Бо в будь-якому випадку жоден з власників закладів не зацікавлений у тому, щоб в нього хтось отруївся. Якщо стається якийсь інцидент, то це швидше нещасний випадок, а не спеціально спланована акція. Але навіть якби вона була спеціально спланована, ніяка санепідемстанція цього б не з’ясувала.

Стосовно міст, ми бачимо, що передається все, що завгодно: від прибирання вулиць до утримання житлового фонду. Будь-що, що не пов’язане з безпекою, можна спокійно передавати на аутсорсинг.

Які є інновації у підприємствах Львівщини і як збільшити інвестиції у інновації?

Про інновації на виробництві вам не розкаже ніхто, тому що якщо це є дійсно щось революційне, воно оберігається за сімома замками. Якщо у виробництва є секрет, який дозволяє продукцію робити якіснішою, ніж в конкурента, то нема змісту ділитися цим ноу-хау.

Будь-яке підприємство старається бути максимально інноваційним. Зазвичай інновація – це зменшення видатків на робочу силу, тобто автоматизація виробництва призводить до того, що ви платите меншу зарплату. Єдина різниця в тому, що автоматизація – це купівля якихось роботів, а вони коштують не малих грошей. Це балансування підприємства: заплатити багато грошей одразу і мати стабільно хорошу якість чи платити зарплатню, яка суттєво менша і ви на ту витрату вийдете через купу років, коли це вже стане не актуально.

Найбільш інноваційним напрямком сьогодні це є IT-галузь, причому не ІТ-аутсорсинг, а власне продуктові компанії, які дійсно роблять якийсь продукт і намагаються щось інноваційне ввести. Наприклад, львівський проект Senstone, який був тут розроблений, а зараз переїхав в штати і намагається реалізуватись.

Що зробити, аби залучити туди більше грошей? Повірте, вони залучаються. Український проект Grammarly залучив черговий ряд інвестицій, який оцінюється вже у більше мільярда доларів. Тобто в цій галузі інвестиції є, можливо, їх могло бути більше, просто не всі вміють упакувати і продати свій новий проект.

Як збільшити інвестиції у підвищення кваліфікації працівників на Львівщині?

В цьому плані на Львівщині все добре. Підприємства самі зацікавлені у підвищенні кваліфікації. В ІТ-компаніях взагалі мотивація існує для того, щоб працівник ріс як професіонал. Їх зарплатня може залежати від того, наскільки ти добре володієш тими чи іншими речима. Компанія тебе мотивує отримати новий рівень володіння англійською, бо якщо ти перестрибнеш на наступний щабель, твоя зарплатня виросте на кілька відсотків. Проблеми з цим в українських компаній.

Чи є перспектива розвитку індустріальних парків на Львівщині?

Індустріальний парк – це такий інструмент, який дозволяє компанії прийти на локацію, збудувати завод за кілька місяців і почати виробництво. Тому що індустріальний парк – це підготовлена, рівна земельна ділянка, на якій є всі необхідні потужності, тобто електрика, водопостачання і т.д.

Зазвичай оренда чи купівля метру землі в такому парку є дорожчою, ніж просто земля. Таку ціну не готові платити компанії, які шукають менших витрат. А зараз Україна знаходиться на тому етапі, коли, власне, такі і приходять, тому що високотехнологічні підприємства не настільки ще вірять в Україну, а вони якраз готові платити за додатковий сервіс.

Ці компанії тільки почнуть приходити в Україну, тому що їх цікавить  наявність кваліфікованої робочої сили. Ті підприємства, яких ми привели раніше у Львівську область шукали доступну, але не обов’язково кваліфіковану робочу силу, бо вони розуміли, що платять менше, але вчать цю людину. Але за рік-два такі працівники виростають, хочуть розвиватись далі, а на тому підприємстві в них немає можливостей. І вони стають ресурсом для більш технологічних компаній.

Оскільки за останні 3 роки, за нашої участі, запустили 284 підприємства різного характеру, на них створили більше 25 тисяч робочих місць. Тому це те, звідки можна вибрати кращих спеціалістів, і тепер ми маємо підгрунття для того, щоб розказати про це більш технологічним компаніям. Їм треба фахівці і майданчики для виробництв. Власне, такими майданчиками можуть стати індустріальні парки. Тому на Львівщині, де дуже багато виробництв, інструмент індустріальних парків є більш актуальним, ніж для решти регіонів.

Чи є потреба та перспектива на Львівщині створення особливих податкових зон?

Індустріальні парки по суті і є зонами з особливим оподаткуванням, навіть зараз там є певні податкові пільги для підприємств, які розмішуються в індустріальних парках, але загалом, думаю, потреба є, оскільки ми конкуруємо з нашими країнами-сусідами, до прикладу, з Албанією, Македонією, Сербією. В цих країнах є пільги, дотації, преференції. Тому ми на їхньому фоні, не маючи спеціальних умов, виглядаємо не так привабливо.

Які є фінансові інструменти для розвитку України?

Як для країни – кредит МВФ. Стосовно фінансових інструментів, вони обмежені. В нас навіть кредитів під адекватний відсоток немає. Коли ти знаєш, що за кордоном можна взяти під 2%, то в Україні кредитуватися під 8 якось не дуже хочеться. В нас немає пенсійних фондів та є дуже слабке страхування. Страхові компанії теж інвестують. Коли ви застрахували своє життя, заплативши тисячу гривень в рік, це не означає, що страхова компанія поклала гроші в сейф і чекає, станеться з вами щось чи ні. Вони їх інвестують для того, щоб заробити, користуються тими грошима. А у нас навіть ці послуги недостатньо масштабно розвинуті, аби говорити, що цей інструмент якось впливає фінансово на ринок.

Тобто по суті інструментарій дуже вбогий і обмежений, тому нам, що не зроби, все буде тільки в плюс.

Які перспективи і виклики впровадження ринку землі?

Я противник вільного обігу ринку землі. Сьогодні у світі загострюється продуктова криза і вона буде загострюватись. В нас є дуже цінний ресурс – це наша земля, яка вирощує сировину для виготовлення їжі. Ми можемо самі розпоряджатися цим ресурсом, як громадяни України, а можемо створити ринок і цей ресурс буде куплений кимось.

Навіть якщо не іноземці, то український олігархат та агрохолдинги скуплять гектари землі і це стане предметом приватної власності, якою вони розпоряджатимуться так, як вважають за потрібне, диктуватимуть ринку, скільки продовольство має коштувати. Мені здається, земля є спеціальним ресурсом, який веде за собою не лише комерційну функцію, але і соціальну. Тобто, якщо ти розпоряджаєшся таким ресурсом, який може нагодувати людей, то треба думати не лише про власну вигоду підприємства, але й про те, що в сучасному світі не має право на існування таке поняття, як голод. В такій ситуації ми би мали бути мудріші, і стратегічний ресурс лишити все-таки в руках громадян країни, всіх, а не групки олігархів.

Є другий момент, він має соціально-політичний характер. Багато людей, які володіють землею, є не надто забезпеченими. Пропозиція від тих, хто захоче купити їхню землю з’явиться той момент, коли їм будуть потрібні гроші. Вони, може, не погано продадуть, але грошей буде значно менше, ніж їм виявиться достатньо. Вбачаю ризик, що ті всі люди, які попродають своє право на земельні ділянки, за якийсь час прийдуть до нас, як до представників органів влади скажуть: “Верніть все. Ми передумали, нас обдурили, то насправді дорожче коштує, мені тих грошей не вистачило”.

Влиється трохи більше грошей в економіку країни, купівельна спроможність певної частини населення зросте безперечно на якийсь період часу.  Але цей ефект буде короткотривалий.

Є один момент, який я дійсно розумію та підтримую. На сьогоднішній день земля, не маючи статусу товару, не може бути покладена в заставу для отримання кредиту в банку. От якщо придумати якийсь механізм, як вона може ставати таким активом, тобто може бути блокованою банком у випадку не повернення взятих коштів. Будь-який малий фермер міг би взяти кредит на техніку чи на посівну компанію, заклавши просто землю.

Які перспективи зеленої енергетики на Львівщині?

Один з найбільш динамічних регіонів серед інвестицій в альтернативну енергетику. В найближчі роки, гадаю, ми ще побачимо 200 МВт потужності у збудованої альтернативної енергетики. Це досить багато. Коли запускали проект вітрової електростанції в Старому Самборі, вона генерувала приблизно 20 МВт, а весь Старосамбірський район в один пік споживає 10. У нас вже непогано генерація відбувається, питання в іншому. Треба думати про те, як розвивати ринок накопичення енергії, тобто станції з акумулювання енергії. Для того, щоб акумулювати енергію, коли її продукується надмір і видавати в ті моменти, коли є величезне споживання і її бракує. Тому перспективний ринок не альтернативної енергетики,  а ринок балансування електричної мережі.

Курорти Львівщини – сучасність чи “совок”? Чи є перспективи для розвитку? 

В тому стані, що зараз, все-таки “совок” і “постсовок”, але інколи промінчики світла проблискують. Факт появи дійсно якісних об’єктів свідчить про те, що в галузі є потенціал. Просто не всі ще це відчули, відповідно не всі ризикують інвестувати в розвиток курортного відпочинку. Але з тим ресурсом, який є у нас, зокрема в частині природного ландшафту та мінеральних вод, перспективи очевидні. Інші країни заробляють на цьому колосальні гроші.

Як збільшити інвестиції у видобувну галузь на Львівщині?

Я не люблю вугільну галузь, я би казав її закрити і не ризикувати життям людей. Прогресивні країни або вже відмовились, як Британія, або планують відмовитись, як Німеччина, до речі, це країна, що найбільше споживає вугілля. До 2038 року 84 теплоелектростанції, які працюють на вугіллі, будуть закриті і Німеччина перейде на альтернативну енергетику. На це ми маємо орієнтуватись, а не на те, щоб поглибити видобуток вугілля в регіоні.

Майбутнє Львівщини, як транспортного хабу “Азія – Європа”?

Те, що ми є зручним майданчиком для роботи з ринком ЄС, не тільки з точки зору логістики, а й з точки зору будь-якого виробника, це очевидно. Це близько до всіх європейських ринків, на відмінну від інших країн. Ми маємо цілий перелік інших переваг, вартість сировини, робочої сили, енергетичного ресурсу тощо. Виробництво тут створювати вигідно. У нас логістичні центри будуються по кілька в рік і будуть будуватися ще більше, інтерес до цього тільки зростає. Стосовно “Азія – Європа”, я трохи скептичніше до того ставлюсь, бо Китай насправді дуже далеко, це 8,5 тисяч кілометрів звідси, а основне виробництво зосереджене там, до того ж Китай став дорогим. Тому дешевше тут виробництво збудувати, ніж везти щось звідти.

 

категорії
Інтерв'юНовини

Публікації по темі