«Щось цікаве» завжди асоціювалося з атмосферою, адже ми любимо спілкуватись з людьми, які до нас заходять, – Роксолана Худоба

Крамниця пропонує авторські вироби ручної роботи зі скла від українських дизайнерів: світильники, картини, домашній декор, прикраси.

Ще у 2011 році двоє друзів з ентузіазмом та великим бажанням створили арт-простір, маленьку галерею «Щось цікаве». Крамниця пропонує авторські вироби ручної роботи зі скла від українських дизайнерів: світильники, картини, домашній декор, прикраси. Журналіст IA Вежа поспілкувався із засновницею магазину «Щось цікаве» Роксоланою Худобою про те, як вони розпочинали свій бізнес та як сьогодні розвивається крамничка.

Як з’явилася ідея створення галереї «Щось цікаве»?

Я навчалась в Академії мистецтв на факультеті художнього скла. В якийсь період свого життя познайомилась з Романом Мусялою, який в майбутньому і став співзасновником галереї. В період, коли в Академії ми проходили тему прикрас, у нього з’явилася думка, що це можна було б продавати, таку ідею запропонував мені та моїй подрузі. У той час ми насолоджувались студентством і відмовились від цього. Додаткового заробітку не потрібно було, нам вистачало і стипендії.
Ми робили прикраси для себе, але з часом наша «маленька кухня» перетворилася на майстерню. Ми почали робити прикраси для магазинку Sisters, який був у Львові в той час, пізніше їздили на фестивалі, де продавали свою продукцію. З часом нам таки захотілось, аби ми змогли займатись цим в одному місці, саме тому й вирішили відкрити маленький магазинчик, на площі Ринок. Та зовсім нещодавно з маленького магазинчика, що знаходиться у дворі на площі Ринок «Щось цікаве» переїхало у просторнішу будівлю, і тепер ми знаходимось за адресою пл.Коліївщини,1.

З чим був пов’язаний переїзд?

Все доволі просто, зовсім несподівано для нас змінились власники приміщення. Тому нам довелось розірвати договір і переїхати в іншу будівлю.

У вас доволі лаконічна та цікава назва. Яка історія її створення?

Історія назви нашого магазинчику доволі смішна. Як тільки ми знайшли приміщення, облаштувались та хотіли швидше відкритись, ми зрозуміли що за цими турботами з ремонтом, ми геть забули про назву. Наш магазинчик знаходився у дворику, тому для того щоб про нас знали люди, нам потрібно було виставити якийсь вказівник на площі Ринок, для того щоб люди знали що відкрилось щось новеньке. В один момент хтось сказав одну доленосну фразу : «Нам потрібно придумати щось цікаве», зробивши наголос саме на останніх словах. Тоді ми зрозуміли, що кращого й не придумаємо. Ось так спонтанно наш маленький бізнес отримав назву «Щось цікаве».

Який стартовий капітал у вас був для відкриття магазину?

Дуже мінімальний, ми були студентами. Все що у нас було для початку, це кошти на два місяці оренди приміщення, і найнеобхідніші будівельні матеріали аби зробити хоч якийсь ремонт. Аби мінімально щось облаштувати, меблі ми шукали на барахолках, розпродажах. На ентузіазмі та запалі який у нас був, ми вирішили що спробувати таки варто, навіть з мінімальною сумою в кишені.

Які перепони чекали на вас при відкритті власного бізнесу. Що було найважчим?

Найперше що ми зробили на початку, це поділились обов’язками в команді. Я займалась більше дизайном та пошуком художників, адже біля магазинчику у дворику ми створювали також виставки. А вже Роман займався усіма юридичними та фінансовими сторонами. Найважче далась юридичні клопоти. Потрібно було отримати купу дозволів, підписати безліч папірців. Зокрема, ми дуже довго боролися за вивіску, яка висіла на площі Ринок. Цю всю тяганину можна було дуже швидко вирішити просто заплативши гроші, а от для того, щоб зробити це все правильно та по закону, довелось багато часу та сил витратити саме на те, аби з юридичного боку ми легального відкрили свій магазинчик.

Також у нас були конфлікти із сусідами. Коли ми переїхали у це приміщення, був 2011 рік, тоді у тій будівлі переважно жили прості мешканці, старші люди. Вони не дуже були в захваті, що в дворику щось змінюється. Хоч ми навпаки там прибирали, освітлили його, садили квіти. З часом весь будинок перетворився на готель, апартаменти та хостели, тоді нам стало простіше працювати.

Які труднощі у вас виникають сьогодні?

Хотілось б мати якісь додаткові ресурси, інвестиції, та вони не завжди є, і з цим треба справлятись. Окрім цього хотілось би розвиватися й надалі і якнайскоріше
Розкажіть про загальну концепцію закладу.

«Щось цікаве» завжди асоціювалося з атмосферою, адже ми любимо спілкуватись з людьми, які до нас заходять. Колись у нас був магазинчик 16 квадратних метрів, тоді був не такий великий потік туристів та людей, тому ми намагалися з кожних розмовляти, чаювати. Розповідали часто про конкретні вироби, хто їх робить. Час від часу у нас відбувались навіть навчання, майстер-класи, адже людям дійсно було цікаво. Ми ставимо акцент на тому, хто цей виріб зробив, аби створити такий собі діалог між клієнтом та майстром. Ми ніколи себе не позиціонували як звичайний сувенірний магазинчик, а більше як атмосферний заклад.

На жаль, зараз немає змоги пригостити гостей кавою та чаєм, раніше у нас була ще й кав’ярня. Та зараз ми повинні відмовитись від цього, адже поки немає відповідного приміщення. Надалі, можливо таки щось придумаємо, та поки мусимо працювати так.

Як вироби представлені у магазині?

Ми себе завжди позиціонували як салон скла. Я намагалась підтримувати молодих склярів, адже нас не так багато. Про львівське скло взагалі мало хто знає,і кафедра, на якій я навчалась, поки що єдина в Україні, яка випускає майстрів-склярів.  З часом у нас додалися і кераміка, і метал, і текстиль.

У нас є також міні-виробництво «Щось цікавого», де ми перероблюємо скляну тару в різні декоративні вироби.

Де берете сировину для виробів?

Дещо закуповуємо, дещо переробляємо. Для серії artrecycling (ред, – вторинна переробка скляних пляшок у декоративні вироби) ми співпрацюємо з декількома кав’ярнями та ресторанами і там збираємо в них скляну тару. Люди, які знають в яких цілях ми це використовуємо, часом і самі приносять нам тару на виробництво.

Хто купує вашу продукцію найбільше?

Найбільше звісно купують все ж таки туристи та це зазвичай вже не ті люди, які випадково натрапили на магазин. Є туристи, в яких уже традиція, будучи у Львові зайти в «Щось цікаве», аби придбати собі сувенір на згадку. Також маємо багато постійних клієнтів з різних країн. Про нас знають і місцеві мешканці, часто навідуються, зокрема для того, аби купити комусь подарунок.

Також у нас часто купують оптом. Є багато шоурумів та магазинів у різних куточках України, в яких представлені наші вироби, зокрема Київ, Вінниця, Чернівці. Також є клієнти, які маючи свої кафе чи магазинчики, купували у нас вироби, наприклад посуд, для декорацій. Ми також декорували світильники. Поки що наше виробництво не є дуже масштабним, але ми завжди відкриті до співпраці.  Частково намагались виходити на європейський ринок, та поки співпрацювали лише з маленькими постачальниками.

Розкажіть про свою команду.

Коли ми розпочинали бізнес, наша команда складась з трьох людей, ми були і продавцями, і прибиральниками, і юристами. Наймати когось не було фінансової можливості, усю роботу виконували власноруч. З часом справи пішли вгору і сьогодні у нас працює близько 20 людей. Раніше у нас працювало ще більше людей, проте через закриття кав’ярні штат скоротили.

Чи плануєте відкривати подібні заклади в інших містах України?

Мене часто запитують мешканці Києва, чи не збираємось ми відкриватись в столиці, адже дуже хочуть таке ж атмосферне місце і в себе. Поки що нас вабить думка, що ми єдині в Україні, та боїмось, що якщо буде якась велика мережа, то це може втратити свою колоритність. Можливо з часом, якщо ми знайдемо колись схему ідеального бізнесу, то чому би й ні.

категорії
Інтерв'юНовини Львівщини

Публікації по темі