Валерій Веремчук: Львову потрібно розвивати інфраструктуру для ділового та наукового туризму

Якщо з гастрономічним туризмом приватний бізнес креативить, то розвиток музеїв, інфраструктури для бізнес та наукового туризму - відповідальність влади.

Львів володіє хорошим потенціалом для розвитку ділового, спортивного та наукового туризму. Наразі ж, місту бракує відповідної інфраструктури. Якщо з гастрономічним туризмом приватний бізнес креативить, то розвиток музеїв, інфраструктури для бізнес та наукового туризму – відповідальність влади. Про перспективи Львова у розвитку туристичної галузі, а також про пошук балансу між комфортом для місцевих мешканців та туристів читайте у другій частині інтервю з Валерієм Веремчуком,  депутат Львівської міської ради, керівник фракції «Громадський рух «Народний контроль».

Для Львова важливо знайти баланс між створенням цікавої інфраструктури для туристів, збереженням історичної архітектури та створенням комфортних умов для проживання містян. Приміром можемо говорити через призму конфлікту «асфальт або бруківка»: з одного боку ми хочемо зберегти історичний вигляд міста, з іншого страждає наш із вами комфорт пересування.

Львів не є унікальним містом у цьому сенсі. Численні історичні міста Європи уже пройшли етап конфліктів та перейшли до дискусій, ми можемо скористатись їх досвідом. У них також був конфлікт щодо бачення майбутнього міст з їх мешканцями. Ми, користуючись їх досвідом, також повинні залучати мешканців до обговорень кожного великого інфраструктурного проекту.

Приміром, якщо питання стосується магістральних вулиць, таких міських артерій як Стрийська, Городоцька, Личаківська, Богдана Хмельницького, Зелена – вони повинні мати максимальну пропускну здатність. Чи використовувати тут бруківку? Це питання потрібно прискіпливо вивчати та обговорювати із мешканцями.  Розуміємо, з одного боку бруківка – це історичний вигляд вулиці, це екологічніше та довговічніше, з іншого боку – це шум.

Першу спробу налагодити такий діалог ми бачимо у контексті реконструкції вул. Бандери у Львові. В міській раді навіть є спеціальні посади менторів, які будують цей діалог. Складно, важко, непідготовлені до такого діалогу. Але нав’язати людям думку чиновника, крикнути, грюкнути по столу – так це уже працює. Сьогодні має бути дійсно діалог, із аргументами, різними думками та візіями. Я вірю, що люди приймають рішення керуючись аргументами, вислухавши різні думки, різні сторони, а не емоціями та гаслами.

І ми бачимо, що в результаті цього діалогу народжується справжній компроміс. Необхідно, аби так було завжди. Аби мешканці були дотичні до прийняття рішень, а відтак більше цінували той результат праці, відчули, що кошти витрачені не марно. Втім варто розуміти, що не буде сто відсотків задоволених.

Львів – безперечно туристичне місто. Ми повинні розвивати туристичну галузь та збільшити доходи міста. Втім є певна проблематика. В нас є багато чудових кав’ярень та ресторанів, втім в місті занедбані музеї, чимало проблем у театрів. Знову ж таки Львів цікавий переважно бюджетному туристу, в той час як туристу багатому місто майже нічого не може запропонувати.

Після безвізу ми почали конкурувати з Європою. Відтак треба підтягувати рівень місць для дозвілля, зокрема і музеїв

Дійсно, Львів привабливий для туристів. Щоправда ми бачимо, згідно статистики у 2018 році туристів було менше. У 2018 році місто відвідали 2,2 млн туристів, в 2017 році – 2,6 млн. Я так розумію, що після безвізу ми почали конкурувати з Європою. Відтак треба підтягувати рівень місць для дозвілля, зокрема і музеїв. Якщо з гастрономічним туризмом приватний бізнес у нас креативить, проводить хорошу маркетингову політику, то з іншими сферами, а це уже відповідальність місцевої влади, є проблеми. Наші музеї, в котрих неможна ні до чого доторкнутись, усе за склом, вони не цікаві, не конкурентні. Приміром підземеля у Вроцлаві чи краківський Вавель – вони дарують безліч емоцій, там передбачено більше цікавих можливостей для дітей, для старших людей знайти для себе щось цікаве.

Сфера ділового туризму, спортивного туризму також повинна активно розвиватись. Це уже дорожчий турист, не той, який приїхав з власними канапками випити пива та поглянути на місто. Але для дорогого туриста повинні бути відповідні програми. Просто фестивалі, просто свято «чогось» – не той продукт. Туристичний продукт повинен бути іншим.

Львів має хороший потенціал для проведення ділових форумів, ділових івентів. Маючи чималий науковий потенціал ВУЗ-ів, можна проводити наукові конференції. Втім місту не вистачає відповідної інфраструктури.

Зокрема, це мало б вирішити будівництво критої арени до Євробаскету, проведення котрого, нажаль, було скасовано, а будівництво арени заморожене.

Так. Хоча стосовно готельної інфраструктури – справи краще. У нас є розкішні «Гранд», «Леополіс», «Опера». Наскільки мені відомо, є ряд інвесторів зацікавлених в подальшому розвивати готельний бізнес.

Для дорогого туриста важлива наявність мережевих готелів. З світовим ім’ям, а не містечковим, навіть якщо він якісний. Такий турист хоче зупинитись у готелі із знайомим йому брендом та рівнем сервісу. Наразі у місті бракує мережевих готелів. Мали зайти дві мережі, але не зійшлись в умовах інвестори. Знаю, на сьогодні є плани будівництва іще одного готелю «Ібіс». Він має бути іншим від того, що уже є в місті. Наскільки я розумію, на місці зруйнованого будинку художників наразі планують збудувати один із мережевих готелів, також має бути вирішено питання з ділянкою для готелю на вул. Федорова. Позитивно те, що мережеві готелі зацікавлені йти у місто.

У місті бракує мережевих готелів, а для дорогого туристу – це має вирішальне значення

Разом з тим місто повинно думати, самотужки або із залученням приватного інвестора, над створенням виставкових площ, конгрес-холу, інфраструктури для проведення ділових подій, форумів, конференцій. Сьогодні такі заходи проходять на «Арені Львів» або в маленьких конференц-залах. У нас бракує інфраструктури, водночас певні напрацювання є. Зокрема ми виділили ділянку поруч із стадіоном «Арена Львів», є ідея задіяти територію між вулицями Шевченка та Городоцькою. Там зараз військове містечко.

Львів хоче розвивати туристичну інфраструктуру, в тому числі для дорогого туризму.

Розвиток туризму, оптимізація комунального господарства, оптимізація місцевих податків та зборів – це зрозуміло. Як іще місто має заробляти, що можна зробити іще аби заробляти до міського бюджету більше та менше витрачати?

Перш за все місто живе за рахунок підприємців, тих, хто створює робочі місця. Майже 3,8 млрд гривень – це податок на доходи фізичних осіб, це податки з наших із вами офіційних зарплат. Іще 700 мільйонів до бюджету надходить від оренди землі. Це знову ж таки переважно юридичні особи-підприємці.

Податок із нерухомості також має гарний потенціал – на сьогодні надходження складають 170 млн гривень, втім, іще немає повної бази, він іще не адмініструється на належному рівні. Доречі, наприклад в США, кошти зібрані як податок на нерухомість – витрачають на освіту. Кожен мешканець розуміє, що кошти сплачені ним за метр квадратний це інвестиція в освіту дітей.

Також і стосовно землі. Ми говорили про промислові зони, ті гектари землі котрі не використовуються, за котрі ніхто не сплачує коштів. Залучивши туди інвесторів для будівництва багатофункціональних комплексів, ми зможемо значно збільшити надходження, скажімо з оренди землі. І цих 700 мільйонів надходжень від оренди землі, я думаю, можна було помножити навіть у два рази. На сьогодні, це сотні мільйонів недоотриманих коштів.

Податок із нерухомості та надходження від оренди землі, за умови покращення адміністрування, забезпечить значне зростання надходжень до бюджету

В нас були також цікаві проекти. Разом із колегою по фракції, Тарасом Ворко, нам вдалось реалізувати проект створення сонячної електростанції на даху школи №68. Суть дуже проста: Зелений тариф дозволяє заробляти кошти на генерації електроенергії сонячними електростанціями. Чому б місту не заробляти на цьому? Ми прорахували економічну доцільність: в межах 6-7 років усі інвестиції повертаються, іще 15 років СЕС заробляє. Я пропонував зробити не одну таку СЕС, адже дахи у нас безкоштовні. Облаштувати 10-15 сонячних електростанцій на рік. Кошти, зароблені за Зеленим тарифом, можуть повертатись на спецрахунок школи, а це додаткових 200 тисяч на рік. Їх можна використовувати відповідно до бачення адміністрації школи та батьківського комітету. Таким чином ми їх переводимо на самоокупність, знімає необхідність їх додатково фінансувати з бюджету. Як на мене, це хороша можливість заробляти кошти, нажаль, поки що вона реалізована лише як пілотний проект. Але потрібно його розвивати.

Також місцевий збір від паркування. На сьогодні це 3-4 млн гривень. Але ми ж розуміємо, за умови правильної організації паркування в місті, надходження зростуть.

Отже адміністрування податку на нерухомість, незадіяна земля за котру ніхто не сплачує, надходження від паркування, реалізація проектів – насправді є над чим працювати аби збільшити надходження до міського бюджету.

Ну і не варто забувати про економію та ефективне управління власними комунальними господарствами. Те, про що ми уже говорили, повинна бути конкуренція. Не варто купувати побільше всього для комунальних підприємств, котрі потім не ефективно використовують свої ресурси. Важливо вимагати кінцеву послугу. Нехай комунальне підприємство також йде на конкурс та змагається якісною роботою, нижчою ціною, а не користуються тим, що вони сидять на міському бюджеті.

Зрозуміло, що не усі питання місто здатне вирішити самотужки, інколи необхідні певні законодавчі зміни. Чого саме бракує місту на своєму рівні, а також чи є співпраця із народними депутатами від Львівщини?

Дійсно чимало моментів залежать від Парламенту, міська чи обласна рада – це нормотворчий орган. Продукувати законодавчі зміни може лише Парламент. Зокрема, питання щодо муніципальних інспекторів з паркування було підтримано Верховною радою, закон вступив в дію восени і ми відразу почали ним користуватись та наводити порядок із паркуванням.

Залишають багато запитань щодо функціонування е-квитка котрі потребують законодавчого регулювання.

Є прикрі моменти, Парламент намагається скинути на місцеві ради, зокрема Львів, все більше фінансового навантаження. Ця теза, мовляв кошти лежать, комусь очі ріже. Насправді вони ж лежать по одній простій причині, роботи переважно роблять під кінець року: затягують чиновники, триває бюрократична волокіта, а будівельні та ремонтні роботи проводяться в осінній період. Цю бюрократію варто зупиняти, і буде величезна економія.

В Андрія Садового є фракція у Парламенті – можна продукувати будь-які законодавчі ініціативи. Чи вони такі швидкі? Було питання щодо продажу алкоголю у тих самих МАФ-ах, ми уже і звернення писали, й багато говорили. Часто ми звертаємся до Верховної Ради України рішеннями міської ради, зверненнями міської ради. Звернення-зверненнями, але я розумію, що хтось це має продукувати. Хтось має ці законопроекти писати, писати правки до законів. І тут мають бути не просто політичні гасла, а мають бути чітко прописані механізми, мають бути відповідні команди. Десь нам вдається цей діалог із Парламентом, але, звичайно, хотілося б, щоб діалог був ефективнішим.

Якщо говорити про діалог між громадами. Львів стикнувся із проблемою пошуку ділянки для будівництва сміттєперобного комплексу. Все ж вивезення та утилізація відходів потребують діалогу та спільного рішення із сусідніми громадами. От цей діалог, наскільки я собі розумію, він не врегульований законодавчо. Як би він мав виглядати?

Кожна громада дбає за свою територію та інтереси. Знову ж таки, ми розуміємо, що сміттєперобний комплекс може бути розташований в межах міста, зокрема розглядається ділянка на вул. Пластова, втім певний відсоток відходів все рівно залишатиметься. Його потрібно захоронювати на полігоні, а той в свою чергу, згідно Державних будівельних норм, не може бути розташований на території населеного пункту. Розпорядником землі за межами населених пунктів є обласна державна адміністрація, але згода місцевих громад також важлива.

Пам’ятаємо, як після трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі у 2016 році, було складно з міста вивезти сміття. У місті майже половина сміттєвих майданчиків була переповнена. При цьому ми сплачуємо шалені кошти за його вивезення – це близько 300 мільйонів гривень на рік. Сьогодні таку ж суму ми сплачуємо області, але проблем із вивезенням сміття немає. Чому не міг вивезти Львів, але змогла область? Я був одним із ініціаторів передати повноваження з вивезення сміття області. Ми, разом із керівниками фракцій зустрічались із головою ОДА, головою обласної ради, було чимало політики замішано у цьому питані. Я не говоритиму зараз про блокаду, була певна неготовність, неспроможність наших міських чиновників вирішувати проблему та налагоджувати діалог з громадами. Натомість була готовність області. Питання було переведено із політичного в економічну площину: з тих 300 мільйонів, котрі Львів сплачує за вивезення сміття, 200 – отримують перевізники, а 100 мільйонів отримують місцеві громади котрі приймають сміття. Для них це шалені кошти. Є кошти на утримання полігону, розвиток інфраструктури, є кошти сплачені за кожну тонну сміття – як тільки питання лягло в економічну площину зникли усі перепони. Як результат – два роки спокою.

Втім, з 1 липня меморандум завершується, і я вже неодноразово звертав увагу міського голови, що потрібно переймати напрацювання області. Аби 2 липня сміття також поїхали на полігони, аби не було тієї біди, що спіткала місто в 2016 році.

Однозначно ніхто не погодиться розташувати полігон поруч із селом, містечком, але коли цей полігон облаштований за всіма нормами, не шкодить екології, коли заробляє підприємство, коли кошти від експлуатації полігону скеровують на дороги, на інфраструктуру, тоді й буде підтримка місцевої громади на створення полігону.

Місто має достатньо ресурсів аби зацікавити місцеві громади. Ми пропонували різні варіанти. Аби за кожну тону сміття, що буде захоронюватись на полігоні сплачували кошти. Або ж ставити спільне підприємство, де перероблятимуть вторсировину, відповідно місцева громада буде економічно зацікавлена в його функціонуванні. Цей діалог, як щодо розміщення полігону, так і щодо вивезення сміття з міста, потрібно вести в економічній площині. Жодних законодавчих перепон для діалогу немає.

Але цей діалог повинна налагоджувати перша особа. Міський голова повинен їхати, розмовляти з місцевою громадою. Чому діалог з Грибовичами не склався? Львів неодноразово їм обіцяв, але нічого не було зроблено. Тому, у 2016 році ми були змушені шукати куди вивозити сміття, адже довіри в громад Грибович та Малехова до обіцянок Львова уже не було.

Сьогодні у нас немає проблем з вивезенням сміття, але 1 липня вона може повторитись

Сьогодні у нас немає проблеми із вивезенням сміття, але 1 липня вона може повторитись. Я неодноразово звертався на сесії до Міського голови. Він, із заступниками, із департаментом ТПВ, повинен відвідати усі полігони куди сьогодні вивозять сміття зі Львова, заключити нові угоди гарантуючи місцевим громадам подальшу оплату за утилізацію ТПВ. Дуже важливо не втратити довіру, котра була напрацьована обласною радою.

Зрозуміло, що кінець року іще далеко, але існує чимало принципових проблем у підходах до формування бюджету, котрі варто вирішувати уже сьогодні. Які висновки можна зробити уже сьогодні та які зміни повинні бути внесені до бюджету наступного року.

Іще минулого року ми прийняли бюджетну резолюцію, яка обмежила суму, котру можна внести до статутного капіталу комунальних підприємств. Чиновники скриплять зубами, що це недобре, але я вважаю це правильно. Ми повинні максимально виводити кошти, так би мовити, на світло.

Ми повинні замовляти відкрито послуги через тендер. Якщо комунальне підприємство може виконувати якісно ремонти, воно має іти на тендер, конкурувати, укладати договір. Для нас з Вами, як для платників податків має бути важлива ціна та якість. Повинна бути гарантія якості. Якщо комунальне підприємство, перемагаючи на тендері, надаватиме неякісно послуги, скажімо ремонт доріг, аби ми не плати з бюджету за їх неякісну роботу та виправлення помилок. Тому важливий момент – виведення комунальних підприємств на точку беззбитковості. Вони не мають у нас проїдати ні мільярд, ні 500, навіть не 10 мільйонів.

Ті кредити, котрі місто уже отримало, на рекультивацію, на сміттєперобний завод, тощо, потрібно віддавати, але потрібно підвести риску в кредитній історії. У міста достатньо коштів на поточні ремонти, а великі інфраструктурні проекти слід заміняти інвестиційними проектами. Необхідно активно залучати інвесторів в місто.

Дуже важливо спрощувати умови для ведення бізнесу. Те, що місто може зробити – створювати комфортні умови, а ми говоримо про офісні центри, комфортну інфраструктуру, зручну логістику. Це зокрема практична реалізація концепції інтегрованого розвитку міста.

Насправді ми маємо над чим працювати в місті, але цим потрібно займатись постійно, а не час від часу, в перервах між виборчими кампаніями.

Першу частину інтерв’ю читайте за посиланням.

категорії
Інтерв'юНовини Львівщини

Публікації по темі