Закон про державний екологічний контроль нівелює існування інших агенцій, – Інститут законодавчих ідей

Закон зареєстрований у лютому 2020 року.

У Комітеті з питань екологічної політики та природокористування зареєстровано Закон про державний екологічний котроль.

Його зареєстрували 19 лютого 2020 року.

Зазначається, творцями проекту закону стали народні депутати України: Маріковський Олександр Валерійович, Бондаренко Олег Володимирович, Клочко Андрій Андрійович, Якименко Павло Віталійович, Герус Андрій Михайлович, Криворучкіна Олена Володимирівна, Овчинникова Юлія Юріївна, Кривошеєв Ігор Сергійович, Андрійович Зіновій Мирославович, Василенко Леся Володимирівна, Санченко Олександр Володимирович, Нестеренко Кирилл Олександрович, Вінтоняк Олена Василівна, Прощук Едуард Петрович, Бардіна Марина Олегівна, Пушкаренко Арсеній Михайлович,  Задорожний Андрій Вікторович та Мулик Роман Миронович.

У Інституті законодавчих ідей здійснили аналіз законопроєкту, а також зауваження до нього.

Опис законопроєкту.

Законопроєкт визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного екологічного контролю, повноваження органів державного екологічного контролю, а також встановлює відповідальність суб’єктів господарювання за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, а саме:

  • врегульовує діяльність органів державного екологічного контролю, що спрямована на спостереження за станом довкілля, перевірку дотримання органами публічної влади, юридичними й фізичними особами вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, та притягнення винних осіб до відповідальності;
  • запроваджує поняття «державний екологічний контроль – діяльність уповноважених органів із забезпечення дотримання вимог законодавства з охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів (надалі – природоохоронного законодавства) суб’єктами господарювання та фізичними особами, що здійснюється з метою досягнення високого рівня захисту довкілля шляхом запобігання, виявлення та фіксації порушень природоохоронного законодавства, а також чітко визначає завдання державного екологічного контролю;
  •  об’єднує контролюючі функції усіх діючих на сьогодні державних органів у сфері охорони довкілля та його компонентів в один орган державного екологічного контролю, що діє на центральному та регіональному рівнях;
  • створює систему «Екологічний інспектор» – автоматизовану систему збирання, накопичення та систематизації інформації про заходи державного екологічного контролю;
  • розширює заходи державного екологічного контролю, до яких належать планові та позапланові перевірки, реагування на виклики, рейдові перевірки та патрулювання;
  • запроваджує адміністративно-господарські санкції за порушення природоохоронного законодавства суб’єктами господарювання запроваджуються та встановлює підстави та порядок їх накладення.

Зауваження:

У загальному, вказаний законопроєкт вилучає велику частину контрольно-наглядових функцій профільних центральних органів виконавчої влади у сфері охорони довкілля (Держрибагенство, Держводагенство, Держлісагенство, Державна служба морського та річкового транспорту України тощо) та зосереджує вказані функції в одному лиш органі – Державній екологічній інспекції та її територіальних підрозділах, що нівелює саме існування вказаних профільних структур та збільшує «владу» вказаної інспекції.

Також, варто вказати, що законопроєкт не містить статей, які б закріплювали чіткі повноваження територіальних органів сільських, селищних, міських рад в сфері охорони навколишнього природного середовища.

  1. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 12 «Підставами для здійснення позапланових заходів щодо суб’єктів господарювання є:…обґрунтоване звернення фізичної особи (фізичних осіб), громадського об’єднання, органів місцевого самоврядування (щодо порушень природоохоронного законодавств, що виходять за межі їх повноважень), із повідомленням про порушення вимог природоохоронного законодавства». Використання оціночного поняття «обґрунтоване звернення» дає можливість працівникам відповідного органу державного екологічного контролю на власний розсуд оцінювати ґрунтовність звернення, що, у свою чергу, може спонукати працівників компетентного органу до корупційних зловживань, з метою отримання неправомірної вигоди.
  2. По тексту законопроекту вживається термін «природоохоронне законодавство», однак він не узгоджується з базовим Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», в якому вживається термін «законодавство України про охорону навколишнього природного середовища».
  3. Відповідно до ч. 1 ст. 13 «Заходи державного екологічного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства фізичними особами здійснюються територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного екологічного нагляду (контролю) та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад згідно з компетенцією встановленої Законом. Відповідно до ч. 2 ст. 13 «Заходи державного екологічного контролю щодо фізичних осіб…проводяться у формі патрулювання, рейдових перевірок та реагування на виклики». Оскільки пропоновані норми законопроекту не визначають механізм проведення рейдових перевірок фізичних осіб та чітких його підстав, це може призвести до надання безперешкодного доступу працівникам територіальних органів Держекоінспекції та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (що, відповідно до норм цього ж законопроекту, можуть діяти спільно з працівниками Національної поліції) до житла громадян. Відтак, компетентні органи матимуть можливість проводити поквартирні обходи із особистої зацікавленості.
  4. Відповідно до ч. 6 ст. 13 «Реагування на виклики (повідомлення) щодо порушень природоохоронного законодавства фізичними особами здійснюється за інформацією, повідомленою на офіційну гарячу лінію, поштову чи електронну адресу органу державного екологічного контролю. Повторне реагування на виклик за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного заходу реагування раніше, забороняється». Вказана норма обмежує уповноважені органи державного екологічного контролю в реагуванні на факти порушення природоохоронного законодавства. Оскільки, якщо має місце системне порушення фізичною особою (фізичними особами) природоохоронного законодавства (наприклад, браконьєрство), уповноважені органи просто не матимуть права на це реагувати. Доцільно було б авторам законопроекту  уточнити зазначене положення.
  5. Відповідно до ч. 6 ст. 22 «До кандидатур на посади керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного екологічного нагляду (контролю) та їх заступників не застосовуються положення абзацу другого частини п’ятої статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади». Вказане положення визначає, що порядок призначення на посади керівників територіальних органів центрального органу виконавчої владивстановлюється КМУ. Відповідно, кваліфікаційні вимоги до них встановлюватиме не КМУ, а імовірно профільне міністерство, що дає можливість сформувати кваліфікаційні вимоги так, щоб на відповідні посади відібрати «потрібних» міністерству кандидатів та провокує можливі корупційні зловживання.
  6. Стаття 91 Лісового Кодексу України викладається в новій редакції, де ряд повноважень посадових осіб державної лісової охорони вилучається. Наприклад: викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень у зв’язку з порушенням ними лісового законодавства; безперешкодно відвідувати територію і приміщення підприємств, установ та організацій, які здійснюють добування, зберігання або перероблення продуктів лісу, з метою здійснення нагляду за законністю використання лісових ресурсів; визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому господарству; анульовувати дозволи або інші документи на право використання лісових ресурсів у випадках порушення лісового законодавства тощо. При цьому, вказані повноваження нікому не делегуються, що може мати наслідком безконтрольні порушення природоохоронного законодавства та відсутність покарання за них.

Це ж зауваження стосується п. 11 ст. 39 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», в якій вилучається положення щодо можливості анулювання дозволів на полювання  та  добування мисливських тварин, а також ст. 9 та 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», в якій вилучено ряд положень щодо: здійснення контролю за дотриманням правил рибальства; здійснення державного нагляду (контролю) у галузі охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України…; здійснення контролю за достовірністю подання суб’єктами рибного господарства, пов’язаними з добуванням і використанням водних біоресурсів, звітних даних про обсяги використання водних біоресурсів; здійснення державного контролю за системою моніторингу рибальських суден тощо.

Читайте нас у Telegram.

категорії
Політика

Публікації по темі