Якісного транспорту у Львові не буде допоки існує тіньовий обіг готівки, – Володимир Антків

Уже близько шести років влада міста годує мешканців обіцянками про електронний квиток, втім результату досі немає. Коли у місті запрацює система електронної оплати проїзду та поставлять крапку на корупційній системі тіньового обігу готівки журналіст ІА Вежа говорив із Володимиром Антківом, громадським активістом, керівником ГО “Центр інтелектуального та громадського розвитку” та член ГО “Ренесанс міст”.

У Львові уже не один рік говорять про електронник квиток котрий буде дозволяти оплачувати проїзд у всіх видах транспорту. Втім на сьогодні у транспорті встановили лише декілька терміналів для безготівкового розрахунку, що дозволяє оплатити квиток банківською карткою, котрі не є системою електроної оплати проїзду у класичному розумінні.

Головна проблема громадського транспорту на сьогодні – доступ до грошей водія. Нікому не відомо, окрім самого водія, скільки заробляє автобус протягом дня на маршруті. «Проблема транспортної системи полягає у тіньовому обороті коштів. Нікому не відомо реальний пасажиропотік. Ефемерною є кількість пільгових перевезень, а звідси поле для махінацій під час виплати компенсацій перевізнику. Достеменно не відомо, скільки заробляє перевізник, а відтак і не зрозуміло чи прибуткова закупівля нового рухомого складу. Всі хочуть купити невеличкий «Еталон» та відпрацювати на ньому як за 10 автобусів», – пояснює Володимир Антків.

У інших містах проблему з транспортом намагаються вирішити уже сьогодні. В Тернополі, Житомирі та Мукачево реалізовані проекти із запровадження систем електронної оплати проїзду.

«Електронний квиток в Тернополі почав працювати із 1 січня цього року. Спочатку нововведення вороже сприйняли перевізник. В перші ж дні були страйки, по декілька днів не виїжджали на рейси, але місто з перевізниками домовилося. Парадокс у тому, що місцева влада та місцеві депутати, маючи відношення до деяких маршруток у місті, вирішили позбутись тіньового обігу грошей та запровадили електрону оплату проїзду», – Розповідає Володимир Антків.

Як зазначає громадський активіст, в Житомирі ситуація є кращою.  У електротранспорті та комунальних автобусах встановили валідатори, та запровадили систему бонусних поїздок. До прикладу, проїхавши 10 разів по картці пасажир отримує 1 безкоштовну поїздку.

«В Житомирі проводиться хороша інформаційна кампанія. До прикладу: використовуйте електронний квиток, це дуже класно, потрібно, це безготівка, це якісний транспорт», – розповів Володимир Антків.

Також він зазначив, в Мукачево систему реалізували за принципом, котрий підійде лише малим містам. У комунальних автобусах встановили турнікети та валідатори. Для того щоб пройти у салон, потрібно сплати проїзд банківською карткою або здійснити валідацію проїздної картки.

Варто зазначити, у Львові питання електронного квитка відтягують ще з 2012 року. «На мою думку має місце вплив власників автотранспортних підприємств, котрі заробляють на тіньовому обігу коштів. У таких великих містах як Київ та Львів уже давно мали б прийняти рішення щодо електронного квитка, та цього досі зробити не можуть. Відповідний інструмент для реалізації проектів електроного квитка, законодавство прийняте минулого року, але є особи котрі зацікавлені в теперішньому стані речей», – Володимир Антків.

У містах України в котрий працює безготівкова система розрахунків, система працює таким чином: скільки заробив – стільки отримав. У деяких країнах Європи системи реалізовані іншим чином, відшкодування перевізникам відбуваються на основі кілометражу.

«У Любліні система працює наступним чином: конкурс на перевезення розбитий по лотах та проводиться не на один рік, а приміром на п’ять. До кожного перевізника є вимога до вигляду автобуса, до вигляду водія, обладнання автобусу білетоматом. Компенсація там відбувається по домовленості, безпосередньо по угоді, раз чи два рази на місяць за кілометраж. Він визначається за допомогою GPS-трекерів які стоять в автобусі. Скільки кілометрів наїздив по маршруту, стільки і відшкодовують», – розповів Володимир Антків.

Завдяки електронним квиткам  та новими сучасними технологіям можна відслідковувати транспортні потоки людей, дізнатись в який час доби більше користуються транспортом, коли менше. Таким чином існує інструмент для коригування графіків та необхідної кількості автобусів на маршруті. «Таким чином електронний квиток дозволяє вирішити проблему недостатньої кількості автобусів в годину-пік, а також вирішити проблему передчасного сходу автобусів з маршруту ввечері», – зазначив Володимир Антків.

«Ми маємо розуміти що транспорт є дотаційним, транспорт не є бізнесом. У світі дотації муніципалітетів на громадський транспорт можуть сягати 70% від усього доходу транспортних перевезень», – зазначив громадський активіст.

Аби в місті працював якісний громадський транспорт, у першу чергу необхідні зрозумілі умови тендерів, та відкритий ринок для іноземних перевізників. «До прикладу в Польщі на ринок виходять Німецькі перевізники із нормальними умовами та нормальними автобусами. Поки у нас не відома точна цифра пасажиропотоку, а відтак неможливо порахувати скільки можна заробити на обслуговуванні маршруту, залучити іноземного перевізника дуже складно. Окрім цього у нас є і інші причини, через які залучити перевізника з-за кордону неможливо», – наголошує Володимир Антків.

«У нас лоти закладаються на рік часу, це є проблемою. Прийде перевізник, він купить нові автобуси, а через рік на його місце прийде інший перевізник. В Любліні на ринок заходить перевізник із 15 автобусами, в тендерній документації є вимоги про кілометраж та прописано, що він буде їздити 5 років. Таким чином перевізник може бути впевненим, що купуючи нові автобуси він буде на них їздити та заробляти 5 років», – зазначає Володимир Антків.