Музей хвороб людини: унікальний заклад, що практично не фінансується

Це єдиний подібний музей у всій Європі.

Унікальний музей не лише у Львові чи в Україні, а й у Європі, виживає лише завдяки ентузіазму працівників та нагально потребує фінансування. Журналіст ІА Вежа поспілкувався з керівництвом музею про його сьогодення та найгостріші проблеми.

Музей хвороб людини створили іще у 1896 році при Львівському медичному університеті імені Данила Галицького (раніше Львівський університет імені Яна Казімижа). Спеціально для цього була зведена будівля, а першим директором кафедри музею став польський професор Ондржей Обжут.

Сьогодні в музеї діє 5 відділів, зокрема, експозиція макропрепаратів, що налічує понад 2,5 тисячі експонатів та понад 86 тисяч архівних протоколів розтинів за період з 1896 по 2018 роки. Окрім цього, в музеї є велика колекція патогістологічних препаратів, які демонструють мікроскопічний вигляд більшості відомих захворювань. Також в закладі є бібліотека, яка містить наукові часописи, монографії та 2,5 тисячі малюнків, створених на початку XX століття кафедральним художником з метою експозиції на лекціях та практичних заняттях.

Весь музей умовно поділений стендами, на яких згруповані хвороби окремих систем людини.  Зокрема окремий стелаж виділений для демонстрації патологій розвитку плодів. Найбільшу увагу відвідувачів привертають експонати двоголових дітей, яких у музеї є аж 8.

Варто зазначити, що цей музей єдиний у Європі. Схожим на нього є лише два музеї: музей Шаріте в Берліні та Дюпюїтрена в Парижі. За більше як 130 років музеєм хвороб людини керувало лише 5 професорів. Сьогодні його очолює Зербіно Дмитро Деонисович, професор, академік НАМН та член-кориспондент НАН України.

Відвідування музею безкоштовне

Дмитро Деонисович розповів, що  музей відвідують лише лікарі та студенти. Тут облаштований зручний простір для навчання, адже заклад розташований у корпусі кафедри патанатомії Львівського медичного університету ім.Д.Галицького. У робочий час туди можна вільно зайти.

Тут все зроблено для навчання: є великий стіл, де студенти можуть займатись, а поруч розташована секційна зала, де проводять розтини. Побудована вона з металу у формі амфітеатру, куди студентів водять для показових навчальних лекцій. Окрім цього до музею часто навідуються і іноземні делегації. Минулого року їхня кількість склала майже 1,5 тисячі відвідувачів. Та не зважаючи на це, працівники не забороняють відвідувати музей і тим, хто не має стосунку до медицини. Щоправда, аби туди потрапити потрібно буде домовлятися із керівництвом музею.

«Якщо люди дуже хочуть, то ми не відмовляємо, щоправда не рекламуємо музей ніяк і не афішуємо, адже у нас немає можливості проводити великі екскурсії», – розповів Володимир Федьків, працівник музею. А також додав, що для всіх без винятку відвідування музею безкоштовне.

Експозиція

Експонати у музеї мають довгу історію, тому походження багатьох з них не відоме. Є припущення, що експонати двоголових дітей зібрав голландський анатом та колекціонер Фредерік Рюйш ще для приватної колекції Петра І. Після його смерті Фредеріко продав колекцію малими партіями по всій Європі. Професор Обжут деякі з цих препаратів привіз із собою до музею, але архівні дані на підтвердження цього втрачені.

Тепер експонати музею поповнюють після чергових розтинів тіл померлих людей, які проводять у діагностичних цілях: секційні зали для цього розташовані поруч із виставковим залом.

“Законодавство нам дозволяє без будь яких юридичних погоджень забрати внутрішній орган, якщо ми побачимо на розтині якусь патологію. Потім ми можемо перетворити це в музейний експонат. Звісно ж, що забираємо лише унікальні хвороби”, – розповів Володимир Федьків. А також додав, що письмовий дозвіл потрібен лише від батьків, коли для музею забирають плід.

Робота в музеї не є легкою, адже частину тіла із патологією, перш ніж виставити на стенд мають довести до відповідної кондиції. Фіксується майбутній експонат у формаліні тиждень. Потім його потрібно промити у різних водах та законсервувати в банці 10%-го розчину того ж таки формаліну. Проте це не кінець: експонати постійно потребують догляду: багато з них законсервовано вже дуже давно, і тримається на старій технології – за допомогою лейкопластиру і клею.

Наразі в музеї працює лише 5 людей, більшість – не на повну ставку. Всі працівники певним чином дотичні до університету, і поза стінами музею мають іншу роботу. Фактично, спеціального екскурсовода в музеї немає, його роль часто виконує Володимир Федьків, він і готує розчини для експонатів та консервує їх. “З лютого цього року зняли гроші за шкідливість, що складали 25% від заробітної плати. Тепер з молодих людей сюди ніхто не піде”, – наголосив працівник музею.

Унікальний музей потребує фінансування

Дмитро Зербіно, директор Музею хвороб людини, наголосив, що фінансування установи вкрай незначне. На рік музею виділяють близько 1,5 тисячі гривень на канцелярію. На цьому фінансування завершується. Безперечно, для повноцінного функціонування музею, його поповнення, дослідження і охорони треба спеціальний штат.

Ще за часів, коли на чолі Міністерства культури був Іван Вакарчук, директор музею навідувався до нього з проханням надати музею національного звання. В такому випадку музей міг би фінансуватися із державного бюджету. Проте Дмитро Зербіно отримав відмову, а Постановою Кабінету Міністрів 27 грудня 2006 року закладу було надано статус лише «Об’єкту національного надбання». Музей так і залишився на балансі Університету.

Директор музею також зазначив, що два з національних медичних музеїв — Національний музей медицини в Києві  і Музей М.Пірогова під Вінницею, фінансують державою і кожен має штат до сорока працівників.

Сьогодні ж музей потрібно осучаснити. Зокрема, придбати нові шафи з хорошою підсвіткою, адже тим меблям, які є зараз, вже понад 70 років. Окрім цього, для того, аби правильно доглядати за експонатами, працівникам потрібен розчин формаліну та спеціальні посудини. В Україні їх виготовляють лише майстри-склодуви.

Працівники музею  наголошують на тому, що оскільки музей розташований в головній експозиційній залі в будівлі, де навчаються студенти, то проводити великі екскурсії неможливо. Аби розвивати музей у приміщенні потрібно облаштувати окремий вхід. «Якщо ми почнемо водити велику кількість людей по приміщеннях, де навчаються студенти, то це може спричинити значні незручності та мішанину», – додав Володимир Федьків.

Загалом музей міг би заробляти великі гроші та розвиватись, однак сьогодні керівництво Університету не зацікавлене в такій формі фінансуванні.

категорії
Новини ЛьвівщиниСуспільство

Публікації по темі